Анатолий Болутенко,
г. Гродно, Беларусь
Родился в 1936 году в Беларуси, 37 лет прожил в Украине, в том числе, 31 год в городе Львове, теперь живу в Беларуси, в городе Гродно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо вам за замечательные стихи,они идут из сердца, и близки мне по духу. Спасибо брат!!! Всех вам Божьих Благословений !!!
Комментарий автора:
За добрый отзыв благодарен я,
Пишу во славу Бога понемногу,
Мои стихи – заслуга не моя,
Принадлежит вся слава Богу.
Я слышу, как диктуется строка,
И связываю чудо с Божьей силой,
Записывает лишь моя рука,
Поэтому, наверно, стих красивый.
Устинова Галина
2010-01-22 19:47:20
Главное в стихе то, что это дар от Бога! И в этом трудно ошибиться тем, кто духовен!
Спасибо брат - единомышленник!
Я вас очень хорошо понимаю, потому что сама получила этот дар свыше. Слава Богу! Он льет нам не мерою!
Успехов в творчестве и Божьих благословений!
С хр. пр. Галина.
Комментарий автора: Спасибо Вам за добрые слова в адрес моей христианской поэзии!
Благодарю Бога, что Он щедрой рукой раздаёт любящим Его
различные таланты!
Когда Господь зажжёт в душе пожар,
И воспылает он великой верою,
Для каждого от Бога будет дар,
Он льёт таланты дивные не мерою,
Чтоб обличеньем исправлять грехи:
Кто Божьим Словом скажет наставление,
Кто пишет вдохновенные стихи,
Господь вручает каждому служение,
Чтоб истину Господнюю найти.
Пока единомышленников мало,
Чтоб выправить греховные пути.
Лишь истина мир от грехов спасала!
Божьих Вам благословений и успехов в творчестве,
чтобы Божья нива приносила обильные плоды!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
