Спит, надежно укрывшись от Вечности,
Неразумное человечество.
Усложнив простоту восприятия,
Слепо следует курсом проклятия.
Строит в сердце сужденья логически,
Отвергая Иисуса критически.
Но надменное сердце не ведает,
Что за мудростью мира последует.
Мир преклонит колени в смирении
И проснется для избавления.
Сердце каждого Богу откроется
И в объятьях Его успокоится.
Свет Божественного Евангелия
Будет ярче, чем солнца сияние.
Бог-Любовь, сила истинной Вечности
Будет Пастырем человечества.
Но, пока...человечество
Спит, укутавшись в грезы младенчества,
Ждет сошествия силы пророчества.
Наталия Минаева,
Рига, Латвия
"Он ввел меня в дом пира, и знамя Его надо мною - любовь". Песня Песней 2:4
Любовь Моя - поэзия души...и это все о Нем
Прочитано 8700 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Бог нам прибежище и сила,скорый помощник в бедах.Господь верен своим обещаниям,человечество не верное,с очень испорченым сердцем.Пусть Господь изольет милость и даст еще время одуматься.Удачи в творчестве во Славу Божью!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
